A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Чемеровецька селищна рада - об'єднана територіальна громада
Хмельницька область, Чемеровецький район

Історія села Хропотова

Хропотова́  — село в Україні, Чемеровецькому районі Хмельницької області, на березі «Вікнини», село своєрідне з багатими традиціями, історією, сквером де ростуть 400-літні липи. Населення становить 707 осіб. Орган місцевого самоврядування — Хропотівська сільська рада.

Хропотова – село, що розташоване за 45 км від Кам'янця-Подільського та за 11 км від районного центру Чемерівці. Розкинулось по обох берегах невеликої річки Муха, яка бере початок біля села Свіршківці та впадає в р. Жванчик. Село охоплюють з півночі і південного-сходу гірські хребти Подільських Товтр, які ще в народі називають медоборами. На думку Ю. Сорчана, від слова "хребет" і пішла в дещо видозміненому вигляді назва села "Хребтова", пізніше "Хропотова". В центрі поселення знаходиться озеро Вікнина, на східному березі якого були побудовані перші житла.

На території села і за його межами зафіксовано ряд археологічних пам'яток. Зокрема, між селами Хропотова і Кугаївці виявлено ранньосередньовічне поселення загальною площею 150 на 70 метрів. На поверхні зібрано фрагменти слов'янської кераміки. Тут же трапляються фрагменти черняхівського посуду II-V ст.  Подібну пам'ятку виявлено у північно-східному напрямку від села на території урочища з місцевою назвою Копанки. На правому березі струмка (притока р. Мухи), спостерігається вихід на поверхню залишків кераміки. Площа поселення становить 180 на 90 метрів, яка досі археологічно не досліджувалася, але засвідчує, що територія Хропотови була заселена ще з часів первісного суспільства.

Вперше Хоропотова згадується в писемних документах під 1493 роком, вміщених в "Архиве ЮЗР" . На той час село мало 10 димів. Можна сказати, що Хропотова дуже давнє поселення – одне з найдавніших у Чемеровецькому районі. У 1498 р. село знаходилось у списку тих поселень, на які кам’янецькі біскупи одержали грамоту від короля Іоанна Альберта . Протягом 1530-1583 років зростають земельні ділянки села майже у п'ять разів, У селі працюють два ремісника і священик, числиться млин та корчма. Але з 1661 р. Хропотова починає занепадати і "была совсем разорена и олустела". Тільки на початок XVII ст. почалось швидке заселення села . Під час османського панування на Поділлі 1672-1699 років Хропотова була центром нахії. Центрами нахій стали найукріпленіші населені пункти. Те, що Хропотова була у свій час одним з низових адміністративних центрів, вказує сучасний польський дослідник Даріуш Колодзейчик . З інших населених пунктів сучасної Хмельницької області, які були центрами нахій, можна назвати Сатанів, Китайгород, Проскурів, Чорний Острів, Зіньків, Новий Консгатиинів, Деражня та інші.

У 1793 році Хропотова була передана імператрицею Катериною одній із племінниць графа Потьомкіна — Браніцькій. За статистикою власниці села у 1820 р. належало 362 кріпака та навколишні землі. Згодом у 1830 році село переходить Чайковським і Стройновским . Яворовський дає опис частини села, яка належала Віктору Болеславовичу Стройновскому. Зокрема, зазначає земельні володіння поміщика, в тому числі і соціальні стани. Господарство Стройновського займалося розведенням коней та вирощуванням сільськогосподарської продукції. Інша частина села знаходилася у володінні Євстафія Олімпієвича Чайковського. В селі на той час було 257 дворів, де проживало 715 чоловіків і 692 жінки. На початку XX ст. налічувалося 421 індивідуальне селянське господарство з кількістю населення 1852 чол.  та православною церквою . Жителі села займались переважно заготівлею лісу і землеробством. До сьогодні збереглись назви урочищ в лісі "Корабльова" та "Дубники" у східній частині від села.

У селі на той час панами було побудовано два кам'яних млини на воді, які проіснували до 1917 року. Потім їх зруйнували як панське майно, так і маєтки, ґуральню та чотири корчми. Маєтки були дуже красивими. Маєток Стройновських знаходився в саду, у південній частині села. Приміщення двоповерхове, з підвалом, з великою терасою і балюстрадою зі східної сторони, з колонами на два поверхи, з просторими залами і кімнатами, обладнаними коштовними меблями, підлогою з дубового паркету. Виразність архітектури вдало посилювалася ландшафтом і красивим рельєфом місцевості з виглядом на заплаву річки. Перед маєтком доріжка для під'їзду до входу. Алеї висаджені квітучими кущами, які цвіли ціле літо, навкруги сад.

Маєток Чайковського розміщувався із західної частини села в оточені саду, де тепер медичний пункт. Сад був обнесений насипом і ровом 3 м завширшки та 2 м завглибшки. Палацова будівля де в чому поступалася маєтку Стройновського. але за архітектурою була досить красивою. Навколо сад обсаджений горіхами, які збереглися досі. Поруч навпроти дороги на Ямпільчик був будинок, біля нього великий погріб довжиною 15 м і шириною 4 м . У центрі села, з південного сходу, вздовж церкви знаходився сімейний склеп Чайковських з чавунним хрестом без надписів, на території якого сьогодні побудовано новий храм .

Значне місце в історії села займала релігія. Церква в селі була побудована ще в кінці XVII століття, свідками цьому с 400 літні липи, висаджені навколо старого храму . Проте в 1740 р. відбулась спроба підпалити церкву, залишились цілими лиш стіни. Зусиллями селян вона була реставрована в 1748 р., мала 80 парафіян, два городи та 20 косарів. У 1791 р. була зведена нова одно купольна дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці із 875 парафіянами. Але в 1872 р. купол церкви обвалився, хоча наступного року був відреставрований, проте не надійними буди стіни. Тому в 1888 р. збудована нова церква теж дерев'яної конструкції, при якій того ж року відкрито церковно-парафіяльну школу . Навчання в ній відбувалося переважно взимку. Усіх, хто бажав, навіть людей похилого віку, навчав дяк, за що вони сплачували йому 10 карбованців чистим золотом за учня. В 1889 р. відкрито нове шкільне приміщення, де продовжилось навчання селян грамоті, У школі на той час навчалися 26 дітей. Настоятелі церкви вели "Літопис”, в якому записували всі події, що відбувалися в селі до 1934 року .

В 1920 році  в селі утворена сільська рада. В 1921 році  малозабезпеченим громадянам надані земельні ділянки та відкрито початкову школу.

В 1922 році з  метою підняття сільськогосподарського виробництва в селі організовано сільськогосподарське товариство «Хлібороб». Наші односельці з великою надією  вступали в  товариство. Товариству важко було розвиватися, не хватало грамотних кадрів, ті хто  умів працювати називали «куркулями». Починалися важкі роки репресій та голодомору. Було вислано з села 36 сімей. В нашому селі  від голоду померло  114 жителів.

Вперше в 1936 році в селі  демонстрували не озвучений  фільм»Чапаєв».Село трудилося, примирившись з таким станом, розорювали поля, засівали, збирали і державі відправляли майже весь хліб. Колгоспникам на трудодень давали лише зерно, грошей ніхто не отримував.

Не встигли  наші односельці забути страшні роки голодомору та репресій, як почалися  роки  Великої вітчизняної війни 1941-1945 років. Нове горе звалилося на плечі жінок та старшого покоління, тому ,що всі молоді чоловіки пішли на війну. У червні 1942 року розпочався набір молодих людей для відправлення на примусові роботи в Німеччину. Всього відправлено 132 людини. На території села була створена підпільна партизанська група в яку входило 11 наших односельчан, яка була викрита  в 1942 році, цих активістів звірячи замучили та живими кинули у криницю у місті Кам’янець-Подільську.

З великою радістю 24 березня 1944 року зустрічали визволителів наші односельчани. За визволення нашого села  загинуло  11 воїнів радянської армії з яких один невідомий солдат. 114 молодих життів наших односельчан забрало лихоліття війни.

З закінченням війни  в нашому селі почалася відбудова і колгоспу і будинків жителів. У 1948 році почалася відбудова сільського будинку культури . Життя в селі помаленьку налагоджувалося. З’явилися перші  студенти в вищі навчальні заклади нашої країни

В 1949 році відкрито в селі фельдшерсько-акушерський пункт в найнятій хаті. В 1954 році відбулося відкриття  Сільського Будинку культури, який на той час був найбільшим в районі на 300 місць. Село жило веселіше, загоювалися рани в душах людей   нанесені війною. Ідучи з роботи   з серпами наші жінки співали веселих пісень. В 1956  році вперше в селі  з’явилася електроенергія від місцевої  електростанції, а  в 1968 році село підключене до державної електролінії.  В 1957 році  включили радіотрансляційну лінію і селі  ожило. В селі будувалися нові будинки жителів, нові господарські будівлі та будинки соціальної інфраструктури. Розпочалося будівництво дороги з твердим покриттям до с. Ямпільчик.

В 1965 році  розпочалося  спорудження пам’ятника до Дня Перемоги. В 1972 році розпочато проектування школи на 320 місць   та в 1981 році  1 вересня діти пішли в нову школу.

Показники в місцевому колгоспі покращувалися і нарощувалися. Життя наших односельчан покращилося , заробітна плата зросла, вони  мали змогу купляти автомобілі, мотоцикли  для своїх потреб . Як ми сьогодні оцінюємо то були  самі кращі роки наших односельчан. Активізувалася робота виконкому в питаннях культури, освіти, охорони здоров’я, санітарного стану села.

В 1990 році розпочалося  проектування   газопроводу від села Ямпільчик до Хропотови, а в 1992 році розпочалися монтажні роботи газопроводу високого тиску . І нарешті 18 листопада 1994 року відбулося введення в першу чергу газопроводу. Це була сама знаменна  подія в історії соціального розвитку села, на яку зібралися жителі села та прибули гості з Чемеровецької районної адміністрації та районної ради.

В 2002 році розпочалося будівництво нової Церкви Пресв’ятої Богородиці, а   10 вересня 2006 року відбулася перша служба в  стінах нової Церкви.

Життя  і тепер вносить свої корективи в історію нашого села. Ми дуже вдячні народному депутату Герега Олександру Володимировичу, який великий вклад своєю спонсорською допомогою вніс в соціальний розвиток нашого села. Це і капітальний ремонт нашого спортзалу в школі , і ремонт в Церквах, і фельдшерсько-акушерському пункті.

Також на сьогоднішній день на території нашого села Чемеровецькою селищною радою частково зроблене освітлення вулиць Центральна, Шевченка, Незалежності .

 

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь