A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Чемеровецька селищна рада - об'єднана територіальна громада
Хмельницька область, Чемеровецький район

Історія села Кугаївці

Перша згадка про Кугаївці в історичних документах належить до 1530 року. В околицях села виявлено залишки поселення трипільської культури, поховання доби ранньої бронзи (кінець ІІІ тис. до н.е.)

Ще з ХVІ ст. село Кугаївці складалося із таких частин: Варшава, Королівка, Раки. Назви цим частинам села дали польські поміщики після того, як вони загарбали Поділля. Своїм володінням вони часто давали назви великих міст Польщі та імена знатних польських магнатів. На кінець ХVІ ст. селяни Кугаєвець відробляли 3 дні панщини на тиждень. Крім панщини селян примушували виконувати ще й інші повинності: чоловіків - охороняти маєток,возити з лісу дрова на панський двір, жінок - ткати полотно тощо.

У ХІХ ст.. Кугаївцями володіють поміщики Білинські, Чайковські, Чирські. Важко жилося селянам кріпакам. Вони повинні, були крім грошового оброку давати панам жито, овес, пшеницю, сіно, ячмінь, кури, гуси, яйця, прядиво, хміль. Крім того платили податки за овець, свиней, данину медову, очкове, носове, натуральне, подимне, бірче, полуківщину, сторожівщину, речове,оренди,відбували панщину від неділі до неділі.

У1847-1848 рр. царські власті на Правобережжі провели так звану інвентарну реформу. В Кугаївцях, як і в кожному селі на Правобережній Україні запроваджено інвентарну книгу , до якої записані були норми панщини та інших кріпосницьких повинностей. Після введення інвентарних. правил експлуатація кугаевецьких селян посилилась. До того часу чоловіки тяглих та піших господарств відробляли панщину по 84 дні на рік,а робота жінок не регламентувалася. Після 1848 року ці господарства зобов'язані були відробляти 162 дні (84 чоловічих і 78 жіночих).

В результаті земельної реформи 1861 року селяни Кугаєвець стали особисто-вільними, але економічне становище їх не поліпшилось. Колишні кріпаки мали сплатити, державі протягом 49 років викупні платежі, які утроє перевищували вартість землі, що теж була завищена. Про це свідчать розрахункові суми (чеки)-викупні договори селян села Кугаївці з поміщикам, що володіли селом. Після скасування кріпосного права переважна більшість землі, як і раніше, належала поміщикам. Під час поділу землі на поміщицьку і селянську поміщики забирали собі кращі ділянки: землі розмежовували так, що поміщицькі угіддя  часто вклинювалися до далеких нив. Це примушувало селян орендувати ці землі на дуже невигідних умовах. Про це свідчить протокол Кам’янецького мирового з’їзду, який було затверджено 25 червня 1864 року.

На 1916 рік у селі було 350 дворів з населенням 2119 чоловік. Всієї землі було 1706га,в тому числі селянської 903 га на 344 двори, решта була, в користуванні поміщика -344га, заможних селян – 310 га, церковної 43 га, середняків -7; в середньому на селянський двір припадало 2,64га; більшість селянських дворів по землезабезпеченості далеко відходила від від середньої по селу; по землезабєзпеченності до 1гa налічувалось 53 двори від 1-2га-103 двори, від 2-3га -97 дворів, від 3-4 га -67 дворів, 4га-24 двори. Безкінних і безкорівних господарств в селі було 133. Коней мали господарства із землезабезпеченністю тільки більше  як 2га. 1 то в більшості по 1 коневі.1

Бідняцькі безкінні господарства при економічно - злиденному становищі, не маючи засобів до існування, йшли в кабалу до поміщика, на відробітки у Канаду, Бесарабію. Йдучи на заробітки, бідняк змушений був брати в поміщика чи в заможного селянина гроші в борг за високі проценти, закладаючи їм свою ж землю до повернення грошей. Сім’я залишалася напризволяще, маючи мізерні заробітки лише в поміщика. Більшість тих, хто повертався із заробітків, були не в змозі повернути борг і земля залишалася в користуванні поміщика. Систематичне недоїдання та злидні приводили до високого проценту смертності найбіднішого населення. Головною небезпекою були тиф, туберкульоз і т.д. Культурно-освітній розвиток села залишався дуже низьким. З 1893 року в селі почала працювати церковно-приходська школа. В 1901 році школа одержала назву: Кугаевєцька початкова школа Кам’янецького повіту. Першим вчителем цієї школи став Трач Олекса Степанович. В архівних документах зберігається відчит Олекси Степановича за.1917 рік по Кугаєвецькій народній початковій школі. В ньому зазначається, що приміщення, школи складалося з однієї класної кімнати, учительської, кухні. Із речей, шкільного інвентаря було названо: 9 скамейок, 2 столи, 2 крісел,канапка, відро, класна дошка, шафа для книг, образ, діжечка, ліжко, лампадка. Як вказує у звіті Трач О.С. підручників не вистачало, унаочнення було обмаль, тісне шкільне приміщення не могло вмістити всіх бажаючих навчатися.2

Після 1917 року школа стала .4-річною. Далі свою освіту учні продовжували в Чемеровецькій, Вишнівчицькій, Кутковецькій 7-рІчних школах.

Першими випускниками 4 класу Кугаєвецької школи були Галак Лаврентій Сайронович, Коруняк Іван Лук’янович, Атаманчук Михайло Логвинович, Паравійчук Борис Юхимович, Рудяк Олександр Васильович, Люлько Іван Григорович.

Початок ХХ ст. став переломною віхою в Історії України, початком новітньої доби. Бурхливі вітри революційної грози не обминули і наше село. Перша світова війна, революційні події лютого, жовтня 1917 року-все це знайшло свій відгук в Історії села Кугаєвець. Серед кугаївчан були учасники бойових дій на фронтах першої світової війни. Восени 1915 року російські війська під натиском австрійських військ відходили з Галичини І Буковини. І саме в цей період російські війська закріпились, на лінії Кам’янець-Подільський-ТерногІль-Кременець-Дубно. Кугаївці входили до території, зайнятої російськими військами.

1917 рік приніс у село звістку про лютневу демократичну революцію, а потім і про жовтневі події. Із приходом до влади в Україні більшовиків одним з найважливіших завдань стало вирішення аграрного питання. Коли. було оголошено про конфіскацію поміщицької землі, бідняцькі господарства Кугаєвець одержали лише невелику частину землі. Починаючи з 1918-1920рр. скрізь почали утворюватися артілі, комуни, товариства спільного обробітку землі, а також нові органи влади-комітети незаможних селян (КНС). Не обминув цей процес і Кугаєвець. Особливо бурхливо він почав розвиватися у середині  20-х років.

У Кам’янецькій окрузі на липень 1927 року налічувалося до 230 різних господарських об’еднань: комун, 25 артілей, 166 товариств спільного, обробітку землі, 6 машинно-тракторних товариств. 14 червня 1927 року в Кугаївцях було організовано машинно-тракторне товариство "Рух незаможника". У складі членів товариства налічувалося 25 чоловік. На загальних зборах машинно-тракторного товариства  від 25 березня 1925 року в присутності 27 членів товариства було прийнято новий статут затверджений РНК ЗФСР 16.06.1927 року із таким додатком до параграфа 53 статуту: при ліквідації машинно-тракторного товариства привласнювати трактори, складні сільськогосподарські машини та знаряддя праці приватним способом як стороннім так і членам товариства, що ліквідовуються добровільно чи у примусовому порядку, забороняється.

У 1925 році в Кугаївцях була відкрита школа, яка одержала назву: Кугаєвецька єдина трудова школа 4-х літка Кам’янецької округи, Лянцкорунського району. На початок 1926 року у школі було 24 букварі, 60 читанок, 34 підручники рідної мови, 39 математик, 3 мапи. Школа мала 4дес, польової землі. Навчалося у школі 90 дітей, навчання починалося з 21 вересня а закінчувалося 22 травня. Зав.школою працював Трач Олекса Степанович, вчителькою працювала Давиденко Олена Іванівна.

Масову колективізацію в селі було завершено в 1932 році. Першими в колгосп вступили: Синишин Онуфрій Михайлович, Гонта Антон Семенович, Повар Андрій, Савчук Текля, Гай Перфирій Іванович, Ковальський Дмитро Іванович, Галак Сафрон Калинович, Повар Степан Андрійович, Мостіпака Іван Федорович, Марущак Тимофій Іванович. У 1932 році на базі трьох колгоспів було утворено один-колгосп "Промінь". У ході колективізації постало питання про долю заможного селянства. Офіційна ідеологія зображувала сівалки хлібні(7-рядка)-1, молотарки кінні:(БР 23)—кірат. (2x2x2 )-1, віялки(Змечка)-1, кукурузотерки-1.

У 1927-1923 роках в Кугаївцях було утворено 3 сози (колективне об’єднання селян по спільному обробітку землі), на базі яких у 1929 році було організовано 3 колгоспи:колгосп їм.Ворошилова-голова Козак Михайло колгосп "Промінь"-голова Паравійчук Кхим, колгосп «Сталіна»-голова Байцурак Кирило. Ініціаторами створення колективних господарств стали перші комсомольці села: Великий Тихон, Синишин Гаврило, Гринович К.

У 20-х роках в Україні розпочинається  широкомасштабна акція по ліквідації неписьменності. У 1921 році Раднарком УРСР видав постанову про боротьбу з неписьменністю серед дорослого населення. Все неписьменне населення віком від 8 до 50 років зобов’язувалось навчитись грамоті. Не обминув цей процес і Кугаєвець. Загальні збори громадян села постановили зробити перепис дорослих жителів села від 18 до 25 років, як необхідне відвідувати пункт ліквідації неписьменності (збори датовані 18 серпнем 1924 року). Шефство над роботою лікнепу було покладено на вчителя Трача.

В селі були утворені групи активістів,які знаходили нових "ворогів народу" навіть серед своїх друзів, а то й родичів. То уже, мабуть, така українська ментальність. Так трагічні 30-ті почали свій скорботний віділк для нашого села.

Загроза розкуркулення висіла над багатьма кугаївчанами і примушувала їх вступати в колгоспи. Старожили згадують, що у сімей, які потрапляли під розкуркулення, конфісковувалось і передавалась у колгосп вся власність: худоба, реманент, будівлі. Все це супроводжувалось погрозами, розправами. Скалічились долі людей, руйнувались їхні надії і сподівання. А скільки кугаївчан прожили все своє життя з твором сина чи дочки "куркуля", "ворога народу", поневіряючись далеко від отчого дому.

Щедра українська земля у страшному 1933 році не могла порятувати своїх працьовитих господарів і люди вмирали від голоду. Число жертв голоду в Кугаївцях, як свідчать старожили, досягло кількох десятків чоловік. Кугаївці не відчули такого сильного голоду як інші села Чемеровеччини і Хмельниччини. Для порівняння: як свідчать дані народної книги-меморіалу"33-й:голод" в с.Демківцях від голоду померло 310 чол., а в Свіршківцях - 370.

Ось імена, які вдалось встановити, тих жителів Кугаєвець, що стали жертвами голоду 1933 року: Атаманчух Дмитро, Гураль Горпина, Голик Григорій, Великий, Заклевський, (Із свідчень Глошанчука Григорія Івановича 1906 року народження, жителя с.Кугаєвець).

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь