Три роки без Героя… Три роки болю і пам’яті
Війна забирає найцінніше — людські життя. Вона залишає після себе порожні місця за родинним столом, невимовний біль у серцях рідних і друзів, нездійснені мрії та спогади, які назавжди залишаються з тими, хто любив і знав Героя.
3 жовтня 2026 року минають треті роковини від дня загибелі вірного сина України, мужнього захисника, нашого земляка — Богатиря Ігоря Ігоровича.
Три роки тому, 3 жовтня 2023 року, Ігор Богатир загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Копані Пологівського району Запорізької області. Внаслідок застосування противником FPV-дрона обірвалося життя воїна, який до останнього залишався вірним військовій присязі, українському народові та своєму військовому обов’язку.
Ігор народився 20 липня 1976 року в селі Кугаївці Чемеровецького району Хмельницької області. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він навчався, працював, будував своє життя, був сином, чоловіком, батьком, другом, односельцем.
З 1983 по 1993 рік навчався у Кугаєвецькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Після закінчення школи працював у радгоспі «Кугаєвецький», а згодом — у КСП «Кугаєвецьке».
У червні 1995 року Ігор вступив на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Після її завершення повернувся до мирного життя, працював у ПОП «Кугаєвецьке» та ПП «АВС-АГРО».
Та коли Україна знову покликала своїх синів на захист Батьківщини, він не залишився осторонь.
22 березня 2023 року Ігор був мобілізований до лав Збройних Сил України. Його призначили водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Він виконував бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках, захищаючи рідну землю від російської агресії.
За мужність, відвагу та сумлінне виконання військового обов’язку 11 вересня 2023 року Ігор Богатир був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест».
А вже за кілька тижнів його земний шлях обірвався…
Ми пам’ятаємо Ігоря не лише як воїна, який загинув за Україну. Ми пам’ятаємо його як людину — земляка, працівника, побратима, рідну людину для своєї сім’ї. Людину, яка мала свої мрії, плани, надії, але поставила захист Батьківщини вище за власну безпеку.
Його життя обірвалося, але його подвиг не має забуття.
Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Ігоря Богатиря.
Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. Нехай Господь дає їм сили пережити цю непоправну втрату, а пам’ять про Ігоря назавжди залишається світлою та живою.
Світла пам’ять Герою…
