Життя – мов спалах…
Війна принесла за собою невгамовний біль втрат найкращих українців, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які пішли боронити кордони держави. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Дмитра КУХАРИШЕНОГО, нашого земляка, життя якого забрав клятий ворог 18 серпня 2024 року.
Народився Дмитро 11 квітня 1998 року у мальовничому селі Жабинці на Хмельниччині. У Жабинцях закінчив початкову школу. Згодом родина переїхала до селища Чемерівці, де Дмитро закінчив середню школу. З дитинства він захоплювався автівками і після школи пішов навчатися на водія кранівника. У 2013 році Дмитро Кухаришен вступив до Кам'янець-Подільського професійно-технічного коледжу. Туризм і спорт стали юнацькими захопленнями Дмитра. Він брав участь у походах та різноманітних змаганнях, де неодноразово виборював призові місця.
Восени 2018 року Дмитро Кухаришен був призваний на строкову службу в прикордонний загін. Він проявив себе як хороший солдат, мужній, загартований, відповідальний. Його відзначали командири і шанували товариші. Після демобілізації Дмитро повернувся до родини, працював у ТОВ «Оболонь-Агро», де зарекомендував себе старанним та відповідальним працівником.
Вже через два дні після початку повномасштабного вторгнення 26 лютого 2022 року Дмитра було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Пройшовши вишкіл у Кам'янеці-Подільському, де здобув військовий фах водія сапера, отримав завдання на Донбасі, під Краматорськом. Навесні 2023 року підрозділ Дмитра Кухаришена перекинули на Бахмутський напрямок, на той час там була найгарячіша точка фронту. Військовий фах воїна - саперна справа, вимагала повсякчасної зосередженості і відповідальності. У вересні 2023 року Дмитро Кухаришен проходить навчання за кордоном на базі союзників, у Литві, та вдосконалює навички сапера. Після навчання Дмитро вирушає на Херсонщину виконувати свою роботу. За спиною у нього вже були десятки бойових виходів у найзапекліших боях на Сході України. Крайній раз дістав відрядження на Покровський напрямок у 2024 році. Ця ділянка фронту - місце невпинних ворожих штурмів і запеклих боїв.
18 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Дмитро героїчно загинув Його життя трагічно обірвалося внаслідок підступної атаки ворожих FPV-дронів і мінометного обстрілу.
Закінчилося земне життя Дмитра - мужнього, людяного, справжнього Героя, сина, чоловіка, батька, та вічною є пам’ять про нього, бо Дмитро був не лише висококваліфікованим фахівцем, але й справжнім патріотом, який присвятив себе боротьбі за свободу та незалежність України.
Поховали Героя на кладовищі у Чемерівцях. Йому назавжди 26… Нехай вічною буде пам’ять і шана Герою!
У Дмитра залишилися батьки, дружина та двоє маленьких діток. Висловлюємо найщиріші співчуття сумуючим рідним.
