Історія сіл Залуччя та Черче

       Залуччя та Черче – села в Україні, в Чемеровецькій селищній територіальній громаді Чемеровецького району Хмельницької області.

  Проїжджаючи селами Черче та Залуччя, вздовж річки Смотрич, завжди будеш в захопленні, бо її долина являє собою картину, сповнену надзвичайної краси: обабіч берегів річки суцільною стіною  тягнуться гори, то покриті лісом, то всіяні величними плямовистими скелями. Це один з наймальовничіших куточків Поділля.

  Перша згадка про Залуччя належить до 1530 року. Тоді воно мало назву Лучинківці.

Згідно з народним переказом, колись до татарських набігів село розташовувалося на іншому місці на південний захід від нинішнього поселення на правому березі  Смотрича. Потім люди після татарського спустошення переселилися на інший берег і село стали називати Залуччя. У 1530 році у селі був один лан. З 1566 року зустрічається у писемних пам'ятках під назвою Залуччя, тоді ж село нараховувало 6 ланів. З 1543 р. поселення належало Анні Домаратовні Радецькій по спадковості. В 1567 р. Анна Радецька подарувала половину свого маєтку в Залуччі Кам'янецькій кафедральній капітулі на утримання ксьондза. З 1573 р. Різними частинами поселення Залуччя володіли багато власників: Єлизавета Добромирська,  Станіслав Срочинський,  Мартин Калиновський, Констанція Сухорабська,  Іван  Радецький. З 1627 р. Маєток було віддано Кам'янецьким єзуїтам.  З 1773 р. Маєтком володів Обрембський,  який пізніше продав його Крижановському.  Після приєднання Поділля до Російської імперії в 1793 р. друга половина поселення поступила в казну і нею володіла О.Браницька, а пізніше - її дочка графиня Воронцова. Після неї власниками цієї частини були Сарнецький,  Писаревський і Рафалович. З 16-го століття село належало доКам'янецького повіту .

У 1738 році на кошти парафіян збудована дерев'яна церква на честь св. великомученика Дмитра Солунського. Піп згадується в 1578, 1583 рр. Церква св. Дмитравідома з 1722 р. Біля 1738 р. Збудована  нова дерев'яна триверха споруда. В 1830-х рр. бічні верхи розібрано. Кам'яна дзвіниця. Кам'яний притвор збудовано 1872 р.

Вона і зараз красується своїм куполом в центрі села. Такою вона і була 300 років тому і тепер є історично- архітектурною пам’яткою.

Вкінці 19-го століття Залуччя Циківське налічувало 1324 мешканці, 247 осель, в селі була парафіяльна церква, церковна школа. Адміністративно належало до Кам'янецького повіту Подільської губернії.

Неподалік від села розташовані ботанічна пам'ятка природи — СамовитаТовтра та геологічна пам'ятка природи місцевого значення  Залучанська печера довжиною ходів у 50 метрів. Багато легенд і переказів існує про цю печеру.

 Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

  Село Черче  розташоване на обох берегах річки Смотрич, на двох  зустрічних півостровах, за 32 км від райцентру і за 25 км від міста Кам’янця – Подільського.

Село лежить в межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Населення  по різних даних – більше 670 мешканців.

  Село документально відоме з 1493 року. Як містечко виступає з 1565 року, а в 1578 році одержало Магдибурзьке право.

  Є залишки давньоруського городища.

  За  переказами тут був скельний монастир, зруйнований монголо- татарами в 1240-х рр..

 Поселення отримало свою назву від слова «чернче» або «чернече», тобто «монашеське».

  Населення  переважно православного віросповідання.

  В центрі села є церква св.. Миколая Мирлікійського Чудотворця про яку згадується вперше  в 19 ст.Теперішня церква  заснована перед 1769 роком - дерев’яна триверха споруда.

Нова кам’яна  церква закладена в 1790 році, освячена в 1815 році. Відбудована після руйнації  у 1990- х рр.

 Римо- Католицький костел Пресвятої трійці  також є в селі Черче. Його збудовано в 1637 році на  найвищій точці півострова. Зруйнований до стану руїн  у 1980 – х рр.. Відновлений у 1990 – рр.