A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Чемеровецька селищна територіальна громада
Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район

Історія сіл Летава, Чагарівка, Михайлівка, Нове Життя, Вигода

 

Розділ 1. Історія фондоутворювача

Летава - це той тип населеного пункту, який фігурує в багатьох узагальнюючих роботах з історії України, а особливо з історії Поділля, можна сказати, що має уже свою історіографію Летава розміщена в західній підзоні лісостепу, в південно - західній частині Хмельницької області.

Село Летава - центр сільської ради. Розміщене в широкій долині річки Летавки, притоки Жванчика, за 25 км від центру - Чемеровець і за 35 км.

Площа населеного пункту - 435 гектарів.

Під назвою Летаво Дворище, село згадується в документах на початку ст., яке входило тоді до Скальського староства. В 1565 - 1569 роках тут налічувалось всього 3 господарства, в 1583 — чотири.

Село належало королівській родині, яка здавала його в оренду для отримання якнайбільших прибутків.

В кінці 16 ст. власником Летавського маєтку був земський суддя Добек Лобчевський. 3 1516 року його орендував М. Лянцкоронський, а в 30 роках ст. - Каспер Матчинський.

В 1795 році Летаву було подаровано племінниці графа Потьомкіна, графині Літте, яка незабаром продала його Войцеху Граоовському. В 1811 році в Летаві налічувалось 159 селянських дворів. В ЗО роках власником більшої частини маєтку став К. Дружбацький. 130 десятин Летавської землі і 15 кріпаків купив П.Мечнековський. На початку 40р. у маєтку Дружбацького лише п'ята частина селянських дворів користувалась повним наділом землі (6.6 десятин), решта мала лише половину або відносилась до категорії городників, які зовсім позбавлялись польової землі. В маєтку Мечниковського з 15 селянських господарств тільки двоє користувались 12 торговим наділом.

В 1847-1848 рр. царський уряд провів інвентарну реформу. Інвентарні правила введені в маєтках с. Летави, закріпили за поміщиками землі, що належали їм з 1847 р., та залишили без змін розміри кріпацьких наділів.

В липні 1863 р. царський уряд видав указ згідно з яким всі обов'язкові стосунки між поміщиками і селянами Південно - Західного краю припинялися.

Селяни звільнялися від оброку та панщини, а сума виплатних платежів скорочувалася на 20% . На кінець 19 ст. зубожіння переважної більшості летавських селян досягло крайніх меж . У 1893році селяни, знищивши межові, захопили частину поля , що належала П.Дружбацькій. У 1905-1906 рр. летавчани брали участь у страйках робітників в поміщицьких маєтках сіл Жабинець та Летави. У вересні 1907 р. під керівництвом летавського селянина С.П.Дробного відбувся страйк в маєтку поміщика с.Чагарівки О.Беднаровського. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня. С.Дробного було заарештовано, страйк придушено.

Непривабливою була стара Летава. Єдиною її прикрасою довгі роки залишався лише двоповерховий будинок пані Г.Дружбацької. Бідняки та середняки жили здебільшого в однокімнатних хатинах по дві-три сім'ї. Довгий час благоустроєм села ніхто не займався . Вулиці та площі не упорядковувалися , громадські ставки заросли очеретом і рогозою . Поганим було і медичне обслуговування населення . Хворих обслуговував тільки Лянцкоронський фельдшерський пункт.

Внаслідок зубожіння селян і поганої організації санітарно - лікарської справи , в селі часто спалахували епідемії дифтерії, висипного тифу , віспи .

В 1882 р. в селі, після Покрови , була відкрита школа .У перший клас пішло три учні: Труняк А., Миколін І., Блискун .

Школа розміщувалася у маленькій хатині, а вчителем був дяк . Навчання проходило одну зиму .

У 1905 р. в селі, як в одному з найбільших у Лянцкоронській області, відкрили однокласне міністерське училище . Для цього в центрі села було побудовано будинок, який зберігся до сьогодні .Навчання тривало три роки, а потім учні складали екзамен.

Була в селі і церковно - приходська школа, вчителем у якій був Жуковський. Найбільше часу в школі відводилось священику, який вчив закон Божий.

Після Жовтневого перевороту, в Летаві розгорнулася боротьба бідноти за землю. Сільський схід, організований місцевими активістами, обрав раду сільських депутатів і прийняв постанову про розподіл землі Г. Дружбацької між бідняками. Ця постанова незабаром була впроваджена в життя. Та мирне життя було порушено вторгненням в лютому 1918 р. австрійських окупантів.

В грудні 1918 р. територію села зайняли петлюрівські війська. Остаточно село було звільнено 18 листопада 1920 року.

Після ліквідації ревкомів в 1920 році була організована Летавська сільська рада робітничих, селянських і червоноарміиських депутатів.

Сільська рада в межах своєї компетенції була місцевою владою на об’єднаній нею території.

Сільська рада та її голова зобов’язані були виконувати всі постанови вищестоящих органів радянської влади, сприяли представникам влади у справах боротьби із всякого роду злочинності, контрреволюційними виступами, бандитизмом, надавати посильну підтримку колгоспу, приймати міри щодо встановлення правильних систем землекористування.

Шукаючи вихід, летавчани 8.03.1923 р. з ініціативи П.П.Панькова та С.Ф.Калуцького провели збори бідняків, на яких прийняли рішення про створення в селі виробничої артілі, яку назвали « Відродження » Головою артілі став П.Паньйв, артіль мала лише 23 десятини землі. У 1929 р. в Летаві і інших селах розгорнувся рух за суцільну колективізацію. 7 грудня 1929 р. відбулися загальні збори членів комітету незаможних селян, на яких обговорили питання про організацію товариства по спільному обробітку землі.

В кінці 1930 року проведені перші вибори до сільської ради депутатів трудящих, а на початку 1931 року проведено перші сесії сільської ради, обрано голову сільської ради Зубик О.І. та виконавчий комітет.

Конституція України 1937 року змінила всю систему Рад .

Незабаром більшість летавчан вступили в ТСОЗ .

14 квітня 1930 року загальні збори членів ТСОЗу прийняли Статут сільськогосподарської артілі і рішення про об'єднання з артіллю «Відродження». Своє господарство назвали іменем В.І.Леніна. Головою колгоспу було обрано В.І.Дробного, а заступником став Д.В.Бойко, які показали себе здібними господарями та талановитими організаторами . В 1931 році на полях з'явились трактори та машини, сміливо впроваджувалась нова агротехніка . З кожним роком зростала врожайність с/г. культур . З 1930 по 1934 рр.. жителі села масово вступали в колгосп.

В 30-ті роки, керівництвом держави було оголошено багатьох людей « зрадниками » та « ворогами » народу, до чорного списку потрапили деякі з летавчан . Багатьох з них було репресовано (30 чоловік).

У 1920 р. на базі церковно - парафіяльної відкривається чотирьохрічна школа, 1921 - 1925 рр.. в школі навчалось 139 учнів, першими вчителями якої були Труняк М.О. та Бойко Г.И . У 193 Іроці початкова школа стає семирічкою. У 1934 р.- перший випуск. У цьому ж році відкривають 8 клас ( перший в районі ) . До війни було чотири випуски 10 класу .У 1935 році не дивлячись на ряд трудностей відкрито повну середню школу, в якій навчалось 600 учнів і працював 2і учитель.

У 1937 р. було придбано двигун завдяки якому в оселях летавчан з'явилось світло, а в 1938 р. збудовано новий Будинок культури.

В роки війни з 1941 по 1944 роки сільська рада тимчасово припинила свою діяльність. Відновила свою діяльність в липні 1944 року.

За роки тимчасової окупації більше триста юнаків і дівчат було вивезено на каторжні роботи до Німеччини .

Ті, що залишились, підтримували тісний зв'язок з партизанськими загонами, що діяли на території Чемеровецького району . За мужність і відвагу проявленні в боях 600 чоловік одержали урядові нагороди. Біля трьохсот односельчан не повернулось з війни - полягли за Батьківщину. Після визволення села від загарбників, 1 квітня 1944 року, летавчани на загальних зборах затвердили план будівництва села, склали список односельчан яким в першу чергу треба відбудувати хати , список Інвалідів війни та сиріт яким необхідно надати допомогу. Важким був цей список - адже залишилось 198 вдів, 251 сирота. Але незважаючи на труднощі летавчани йшли вперед: було завершено електрифікацію, телефонізовано основні дільниці громадського господарства, відремонтовано Будинок культури.

Завзято працювали летавчани на полях колгоспу, і держава відзначила кращих трудівників села, званням Героя Соціалістичної Праці. Герої Соціалістичної Праці ордена Леніна колгоспу ім. Леніна (зліва направо): Т. Я. Резник, А. Т. Миколіна, Г. С. Горячок, А. А. Чинник, А. Г. ІІІутяк; двічі Герой Соціалістичної Праці Д.В. Бойко; М. В. Нагурна, С. М. Миколін, Г. М. Регелюк, М. Ф. Юрченко. Село Летава, 1969 За успішну працю нагороджено ще 350 чоловік орденами та медалями. Влітку 1948 року в селі побувала народна художниця УРСР Т.Яблонська яка тут створила відому свою картину « Хліб », яка й до сьогодні зберігається в Третьяковській галереї в Москві.

В 1949 р. методом народної будови в с. Летава збудовано першу в області колгоспну лікарню на 25 ліжок з терапевтичним, хірургічним і гінекологічним відділеннями, клінічною лабораторією, фізіотерапевтичним , зубопротезним та рентгенологічним кабінетами. Згодом перетворилась на дільничну, а в 1967 р. лікарня одержала нове приміщення на 30  ліжок .

Провідне місце в культурному житті села займає Будинок культури . Ще в 1934 р. було засновано перший склад духового оркестру, а потім і хор, який у 1951 р. представляв самодіяльне мистецтво Поділля на республіканському огляді народних талантів(отримав 1 місце).

В 1960 році було засновано хор ланку, основу якої до 1985 року становили Герої Соціалістичної праці, а в 1971 році їй було присвоєно звання « Народного колективу » , який вона захищала та підтверджувала в 1982 р, в 1991р. та 2004 роках.

2 липня 1968 року Верховною Радою СРСР сьомого скликання був прийнятий Закон про спільну раду депутатів трудящих. У відповідності до Конституції СРСР і Конституції УРСР сільська рада являлася вищим органом влади на об’єднаній території. Вона керує господарським і соціально-культурним будівництвом на своїй території, встановлює сільський бюджет, забезпечує виконання законів, охорону громадського порядку і прав громадян, сприяє посиленню обороноспособності країни, здійснює контроль за роботою розміщених на території сільської ради колгоспом і іншими підприємствами і організаціями.

В 1970 році було утворено естрадний колектив, що приймав участь у Республіканських , обласних , районних конкурсах і сьогодні є одним із найкращих у районі. ( керівники брати Чорні)

В 1952р. колгоспники спільно з сусідами збудували на р. Збруч міжколгоспну гідроелектростанцію, а згодом І теплову.

1958р. в приміщенні Будинку культури відкрито музей, який і сьогодні мовою речових пам'яток , пожовклих від часу документів, фотографій — розповідає нам про історію села. Влітку 1948 р. в селі побувала народна художниця УРСР Т.Н.Яблонська, тут вона робила малюнки і зарисовки з натури до картини «Хліб», яка тепер експонується в Третьяковській галереї.

 В 1964 р. на кошти колгоспу побудовано в центрі села триповерхове приміщення Летавської школи на 500 учнів.

З 1970 по 1980 р.р. очолював колгосп Герой Соціалістичної Праці В.Д.Ліщук, а сільську Раду очолив П.К.Харкавлюк, який пропрацював на даній посаді більше 30 років.

Після затвердження нової Конституції 1977 року Летавську сільську раду названо Летавською сільською радою народних депутатів чемебровецького району, Хмельницької області. До прийняття Незалежності України сільська рада діяла на підставі Закону УРСР «Про сільську раду народних депутатів Української PCP» 1982 р.

Період з 1970-1980 р.р. в історії села характеризується як період сприятливого розвитку колгоспу, масової розбудови села, що поповнюється новими, просторими, добротними будинками. Зводяться нові магазини.  Вулиці встелюються асфальтним покриттям.

У 1981 р. Летаві пощастило ще раз: Летавське господарство очолив добрий і дбайливий господар М.В.Шаповал.

Завдяки спільним зусиллям жителів села та при підтримці М.В.Шаповала ще в 1991 р. було газифіковане село, одне із перших в районі, також було повністю завершено асфальтування доріг в с.Летава, до осель підведено водопостачання. Збудовано новий комплекс відгодівлі ВРХ, ремонтну майстерню по обробці деревини.

Летавчани йдуть трудовою дорогою, свято оберігаючи уславлені десятиліттями і різними поколіннями традиції.

Видатними земляками с.Летава є:

Турівний В.П. – кандидат філософських наук

Маловічко П.Я. – кандидат медичних наук

Кривохижий П.К. – кандидат філософських наук

Байдюк А.Т.  – кандидат економічних наук

Дуцький А.А. – майстер спорту, чемпіон України з важкої атлетики

Бойко В.Д. – заступник прокурора республіки Крим

Барчук І.С. – заслужений вчитель України

Волощук А.Я. – кандидат технічних наук

Приймак О.Г. – доктор філософських наук

Лукіянчук О.Є. – аташе з питань безпеки України в АР Єгипет

Дробний П.Д. – доцент фізкультури та спорту

Однак історія Летави буде далеко неповною, якщо поза увагою залишиться історія сьогодення.  І на сьогоднішній час Летава, а це 740 дворів, зберігає славні хліборобські традиції своїх попередників. СВК «Летава» має в користуванні 2959 га землі, займається землеробством та тваринництвом. Господарство має свій млин, працює тут м’ясо-молочний цех. Усього в господарстві постійною роботою забезпечені 500 жителів села.

СВК «Летава»  на сьогоднішній день є не тільки господарство, що забезпечує роботою летавчан, але і надає фінансову допомогу соціальній сфері та створює нормальні умови життя та праці. Переобладнано дільничну лікарню, побудовано сучасний спорткомплекс.

Летава – гордість і візитна картка Чемероведчини зрештою у цьому може пересвідчитись кожний , хто відвідує славетну Летаву. Заасфальтовані дороги,  сучасні чепурні хати, майже столичного зразка магазини, майже всі домівки телефонізовані, підведена вода та газ. Успішно працюють лікарня , дитячий садок, сучасна ЗОШ, один з кращих у районі будинок культури, чудовий сільський музей. В 2004 році вступив до ладу спортивний комплекс із просторою ігровою та тренажерною залами, масажним кабінетом, кімнатою для тренерів, роздягальнями, душовими й балконами для глядачів. Тут, окрім важкої атлетики, культивують футбол, волейбол, баскетбол, фут зал.  Спорткомплекс якому можуть позаздрити не тільки в обласному центрі, а й в багатьох інших містах України.  

У Летаві давно діє програма «Шкільний автобус», яким з бригадних сіл (їх п’ять) щоденно доставляють дітей до школи.

Однією з прикрас Летави  є танцювальний колектив «Летавчанка», який разом з нашими не менш відомим , але дорослішим Хор- ланкою був удостоєний  високого звання «Народний» і постійно бере участь в багатьох міжнародних конкурсах а саме:

Польщі, де зайняли перше місце,  У всеукраїнських фестивалях в м. Києві(1 місце)

Одесі (1 місце), Харкові (2 місце), Хмельницькому (1 місце), Чернівцях (2 місце) і зараз займає  одне з перших  місць  танцювальних колективів Хмельниччини  .

Що стосується забезпечення мешканців Летави  продуктами харчування  і товарами народного вжитку створений власний кооператив «Альянс». Господарство у співдружності  із споживчою кооперацією спорудило в Летаві чудовий двохповерховий торгівельний центр, кафе, які і донині є справжньою окрасою села.

На території Летави працює продовольчий магазин РСС «Пролісок» , магазин «Летавчанка», «Маркет».

Та чотири приватних :

2 магазини «Продукти» та «Господарські товари»

Магазин – бар «Іванна»

Магазин «Господар»

Магазин «Моя мрія»

Магазин «Ольга»

Магазин «Малюк»

В Летаві не тільки люблять, а й чимало людей захоплюються спортом. Спорт – життєве  кредо багатьох поколінь Летавчан, тут ків діє знаменита секція з важкої атлетики, яку веде тренер В.С. Антонюк. Протягом двох останніх десятиліть  підготовлено 2-х майстрів спорту міжнародного класу, десять майстрів спорту, більше 30 кандидатів у майстри спорту.

Летавська сільська рада є чи не самою найбільшою сільською радою в Чемеровецькому районі, де до школи і в садочок ходять найбільша кількість дітей по району.  Всі села сільської ради покриті асфальтним та твердим покриттям, газифіковані, проведено вуличне освітлення та централізоване водопостачання, проведено інтернет.

Дехто хотів би перекреслити всю нашу історію, розпочати її з нуля. Летавчани ж вирішили свою історію не переписувати, бо вона для кожного дорога. Тому сьогодні ми Летавчани, творимо та пишемо свою історію для майбутніх поколінь, дбаючи про добробут  своїх людей, приймаємо участь у різних змаганнях та конкурсах, активно співпрацюємо з різними організаціями та людьми, продовжуючи свої традиції.

І нехай історія Летави , ще надовго залишається у серцях людей.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь