A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Чемеровецька селищна рада - об'єднана територіальна громада
Хмельницька область, Чемеровецький район

Історія сіл Шидлівці, Криків, Вікторівка, Велика Зелена, Мала Зелена

 

Село Шидлівці розташоване біля річки « Збруч». На протилежній стороні Збруча знаходиться  австрійське поселення,яке також називається Шидлівці. Перший раз село Шидлівці зустрічається в податкових списках 1578 році. В цей час село Шидлівці рахувалось разом з селом Криків і до кінця 18 століття ці села мали одних власників.

Інколи село Шидлівці називали Нижніми Бабченцями. До першого поділу Польщі поселення Шидлівці було на обидвах берегах річки Збруча згодом коли Збруч став кордоном двох держав ( спочатку Польщі і Австрії, а згодом Росії і Австрії) і землі  Шидловецькі розділились між цими державами,та власникам Шидловець було не зручно обробляти землі, які знаходились на лівому березі Збруча,де не було селян і тому частина правобережного поселення була перенесена на ліву сторону і тут утворилось теперішне село Шидлівці, Чемеровецького району, Хмельницької області розташоване проти села Шидлівці, Гусятинського району, Тернопільської області.

   В 1908 році в с.Шидлівці  проживало 969 чоловік в тому числі православних-619,католиків-310,євреїв-40.В 1908-1909 навчальному році в церковно-приходській школі навчалось 54 дітей.  Прізвище першого вчителя церковно-прихідської школи,  яка знаходилась в старій  хаті  було  Гречко.

  До Великої Жовтневої Соціалістичної революції село належало до Камянецького уїзду Вільховецької волості,Подільської губернії.

В кінці   1920 року в селі Шидлівці було організовано Ревком його головою обрали Бучковського Ю.

В 1922 році  відібрано землю в сільських панів і наділено малоземельних і безземельних селян.

В 1924 році  організовується сільськогосподарське кооперативне товариство у яке ввійшло  7  пайовиків.

В 1925 році була  створена хата читальня, якою завідував Добровольський О.

В 1929 році в селі організовано сільськогосподарську артіль « ХІІ-річчя Жовтня», організатором став  Думський Лука.Першими вступили в колгосп Медуха Д.,Рослов В.,Медуха М.,Король Х.,Чорний Я..Ті хто вступав в колгосп здавали свої вози,коні,робочий інвентар. Вони спільно обробляли землю. В 1930 році селяни почали масово вступати в колгосп,а вже в 1931 році колективізація  в основному була завершена.Активістами села були Москалюк Степан,Скурський Семен,Паляниця Максим.

Сільська рада в селі Шидлівцях утворилась в 1930 році. Головою була Семеніцька. Перший трактор прибув  в село в 1933 році, першими трактористами  були чужі  жінки Євгенія і Ніна, першими трактористами земляками були Вторський Демян,Вторський Стах.

Семирічну школу  відкрито в 1930 році директор  Дорожинський.

В 1932 році відкритий перший сільський клуб,а в 1935 році відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, першим завідуючим  був Артюшкевич, а з 1942 року завмедпунктом працював Гомілко Павло Іванович, акушеркою його дружина Гомілко Станіслава Варфоломіївна, які працювали до 1976 року. Гомілко П.І. являвся незамінним депутатом сільської ради багатьох скликань.

За  пять передвоєнних років колгосп  ХІІ-річчя Жовтня почав зростати економічно. Кращі ланкові Король Харатина, Біла Марія  підхопили почин Марії Демченко,в 1937 році виростили по 500 цнт. Цукрових буряків з 1 га. За   досягнуті успіхи в сільському господарстві в 1937 році на сільськогосподарську виставку в Москву їздили Процков Й.М.,Антонов Й.М.,Думський А.М..

 

Віроломний напад фашистської Німеччини в червні 1941 року викликав глибоке обурення Шидлівчан. В селі відбувся мітинг, на якому односельчани заявили, що готові зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину.145 жителів сільської ради загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.60 чоловік в основному юнаків і дівчат насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

В 1941 році в селі Шидлівцях загинув майор Червоної армії Кучеренко А., який прибув у розвідку. Йому споруджено памятник на сільському кладовищі. В боротьбі за визволення села відзначились гвардійська частина Генерала Яковлева.

У воєний період головою колгоспу був Михайлов.27 березня 1944 року село визволили воїни Червоної Армії. Усі  збитки заподіяні фашистами становили майже 13 млн.крб. В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників приймали участь більше 300 чоловік сільської ради.120 з них  повернулись з орденами та медалями. А жителю села Вікторівка Олійнику Василю Петровичу учаснику ВВв присвоєно звання Героя Радянського Союзу,він нагороджений медаллю Золота Зіркакий проживав в селі Вікторівка до 6 травня 1983 року.

На рівні з чоловіками брали  участь в захисті Вітчизни  і жінки це Уніловська Віра Пилипівна яка померла в 2001 році і  Колісник Надія яка загинула в 1944 році.

  До складу Шидловецької сільської ради в 1950 році приєднали села Мала-Зелена, Велика-Зелена, Вікторівка. Головою сільської ради був Семенишин П.І.

В селі Зелена був колгосп імені «Леніна», в селі Вікторівка  колгосп « Червона Зірка» який очолював Заклевський Сава Павлович,в селі Криків імені « Ворошилова», село Шидлівці імені ХІІ-річчя Жовтня»

В 1950 році на базі цих колгоспів утворилось одне господарство колгосп імені Горького, головою колгоспу був Галак.

В 1960 році село Криків від»єдналось від колгоспу імені Горького і утворилось господарство колгосп ХХ-зїзду КПРС.

В 1963 році знову село Криків приєдналось до колгоспу імені Горького.

Колгосп імені Горького існував до 1994 року

З 1955 року по 1975 рік керував колгоспом імені Горького МОМОТ ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ. За ці роки було побудовано в селах Шидлівці твариницькі ферми, Шидловецький будинок культури, магазин села Шидлівці, фельдшерсько-акушерські пунтки, дитячий садок.

В селі Вікторівка сільський  клуб, початкову школу, конюшню.

В селі Криків сільський клуб,торговий центр, дитячий садок, фермерські приміщення.

В селі Зелена сільський клуб, школа, фермерські приміщення.

В 1972 році побудовано типове приміщення сільської ради.

В 1994 році на базі колгоспу імені Горького утворилось два господарства це спілка селян «Надія», спілка землевласників «Мрія» село Криків. Головою спілки селян «Надія» обраний Думанський В.В.,спілки землевласників «Мрія» Кадиш Василь Іванович.

В січні 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України населеним пунктам сільської ради (Вікторівка,Шидлівці,Мала-Зелена,Велика-Зелена,Криків) надано статус 4  категорії  постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи.

За  кошти чорнобельського фонду в селі Мала-Зелена побудовано  фельдшерсько-акушерський пункт з квартирою. Прокладено 5 км доріг з твердим покриттям, побудовано 35 км. газопроводу і встановлено 3 газорозпридільчі станції. Газифіковано до 90 % жилих  будинків громадян.

В 1996 році запалено голубе паливо в оселях села Криків, а в листопаді 1997 року газифіковано села  Мала-Зелена, Велика-Зелена, Шидлівці, Вікторівка.

 

 В 1991 році побудовано церкву в селі Шидлівці ініціатором  будівництва церкви був ветеран Великої Вітчизняної війни Жуковський Василь Омелянович. В 1998 році побудовано церкву в селі Криків, в 2005 році збудовано церкву в селі  Вікторівка.

В 1997  році телефонізовано села Мала-Зелена, Велика-Зелена, Криків.

Шидлівці, село Вікторівка в 2000 році.

  З виходом Указу Президента України від 3 грудня 1999 року «Про реформування в аграрному секторі   економіки» на території сільської ради сталися певні зміни. На базі  спілки селян «Надія» в лютому 2000 року утворилися два сільськогосподарських підприємства  ПОП « Надія» директор Думанський В.В

 

Видатні земляки:

 

У селі Зелена проживає  Ковальчук Дмитро Іванович  кавалер трьох Орденів Слави трьох ступенів,який народився в 1946 році і все своє трудове життя працював в місцевому господарстві механізатором.

 

Ковальчук Степан Григорович-1924 року народження проживав в селі Зелена,в роки ВВв перебував в Німецькому концтаборі,в»язнем.

За успіхи досягненні в вирощуванні сільськогосподарських культур,працював бригадиром рільничої бригади в місцевому колгоспі імені «Горького»  був нагороджений Орденом Леніна.

Олійник Василь Петрович   Герой Радянського Союзу помер 6 травня 1983 року.

Легенда про Білу криницю.

В долині , біля с. Криків є місце , обсаджене вербами , а по узбіччю дороги росте червонощока горобина. Саме тут розташована криниця . В народі її називають Білою .

Колись давно на цьому місці жив поміщик . Прізвище його було Білий. Викопав він на подвір’ї криницю . В цій криниці було дуже багато води .

І вода в ній була гожою.

Невдовзі цей поміщик залишив своє помешкання і переїхав жити в інше місце. Але залишив добру згадку про себе для села . І тепер з цієї криниці по селу проведено водопровід . Без води не може жити Природа , не можуть жити і люди.      

Тому ми повинні оберігати криниці , річки , щоб вони ніколи не міліли

 

   Легенда про Капличку, яка розташована в нашому селі.

   

  Колись  давно за селом на горі стояв великий камінь , на якому було зображенні два леви. Недалечко стояла старенька хатина , в якій жила дуже гарна і вродлива дівчина, але була зовсім сліпою.

І ось одного разу їй приснився сон , що цей камінь не

простий . Якщо його зрушити з місця , то з – під землі забило джерело.Дівчина розповіла свій сон людям. І коли чоловіки забрали камінь , звідти забило маленьке джерело.Дівчина вмилася тією водою і прозріла.

З тих пір тут спорудили Капличку та освятили воду . Ідуть люди та йдуть до Каплички несучи свої радощі і болі.

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь