A A A K K K
для людей із порушенням зору
Чемеровецька селищна територіальна громада
Хмельницька область, Кам’янець-Подільський район

Історія сіл Вишнівчик, Завадівка, Слобідка-Скіпчанська

Вишнівчик (у XV—XVI ст. Вишневець) — вперше село згадується в письмових джерелах за 1493 рік. Тоді в ньому налічувалося 20 димів. Основним заняттям населення було землеробство, тваринництво, бортництво. Розташований за 15 км від районного центру. Про те, що територія сучасного села була заселена у давні часи, свідчать виявлені тут знаряддя праці доби пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому), а в урочищах Домбровка і Озеро — залишки поселень трипільської культури.

          На початку XVI ст., після нападу кримських татар, у селі лишилося всього кілька дворів. У 1565—1583 орендував магнат Лянцкоронський, з XVII ст. село належало до Скала-Подільського староства і знаходилося в оренді у шляхтича М. Гербурта. Власник села виділив його разом з виселком Завадівкою в окреме староство, яке дістало назву Вишневецьке, і віддав в оренду. Після загарбання Поділля турками у 1672 році Вишнівчик близько трьох десятиліть перебував під їх гнітом. А коли турецьких загарбників було вигнано з цього краю, до села знову повернулися попередні власники — польські шляхтичі.

          У 1845 році в селі побудували цукроварню, а навколишні землі поміщик зайняв під бурякові плантації. У фільварку, розташованому поблизу цукроварні, відгодовувалася худоба. Крім того, в селі діяла винокурня.

          На кінець XIX ст. поміщик Журавський мав багато сіл – серед них і с. Вишнівчик, у якому мав 3001 десятину посівної площі і 2101 десятину лісу.

          Подвір’я і будинок поміщика Журавського знаходились поблизу цукроварні. На сьогоднішній день зберігся будинок, де жив Журавський. Після революції там була школа, де навчалися старші діти, була розміщена контора цукрового заводу (з однієї сторони), а з другої – жилі квартири робітників.

          На початку XX ст. Вишнівчик належав до складу Купинської волості. В 1906 році тут проживало 1979 чоловік, було 437 господарств. З них — 170 мали у своєму користуванні по 1 десятині і менше того, 195 — від 2 до 4 десятин, 64 — мали тільки садиби, 8 — зовсім не мали землі. Багато господарств ледве животіло.

          В період першої російської революції у Вишнівчику відбулися виступи робітників цукроварні і селян.В селі була лікарня на 20 ліжок, в якій працювало 6 медпрацівників. У 1939 році відкрито аптеку. В 1935 році семирічну школу перетворено на десятирічну, яка охоплювала навчанням дітей із навколишніх сіл — Завадівки, Грицькова, Купина, Левади, Скипчого, Ямпільчика. 1938 року в ній було 647 учнів, працювало 28 учителів.

          Центром культурно-освітньої роботи були клуби — сільський і заводський, де працювали гуртки художньої самодіяльності, ставилися п’єси, виступали артисти, відбувалися урочисті засідання. Працювало дві бібліотеки, почалася радіофікація села

          Мирну, творчу працю трудівників села перервав напад гітлерівських орд  22 червня 1941 року. Чимало мешканців села вступило до партизанського загону ім. Чапаєва, який діяв на території Смотрицького, Чемеровецького та інших районів. Група народних месників під керівництвом О. Я. Блажкевича пустила під укіс ворожий ешелон з боєприпасами. Виконуючи одне із завдань, О. Я. Блажкевич потрапив у ворожу засідку біля с. Хропотова. Його привезли у Чемерівці. В гестапо, витримавши страшні тортури, але нікого не виказавши, він загинув . Боротьба з ворогом тривала. В липні 1943 року народні месники висадили в повітря котельню цукрозаводу та ешелон з цукром, підготовлений окупантами до відправки на Захід, зруйнували вузькоколійну залізницю.

 

          Гітлерівці жорстоко розправлялися з мирним населенням. Вони закатували П. А. Шимогана, за переховування партизанів заарештували і розстріляли колгоспницю М. В. Лупійчук, В. Л. Шевчука. Кинули до в’язниці і замучили матір партизана І. С. Возного — Н. М. Возну. Всього фашистські кати стратили в селі 16 чоловік. У відповідь на звірства окупантів партизани 28 лютого 1944 року захопили зрадника — старосту села і засудили до смерті.

          25 березня 1944 року війська 3-ї танкової армії 1-го Українського фронту визволили Вишнівчик. У перший день визволення села жителі О. І. Гончар і Ф. С. Бевз винесли на сільський майдан червоний прапор Вишнівчицької сільради, збережений ними в роки окупації.

          За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 280 жителів села нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу, а О. І. Кулинця, одного з перших — удостоєно ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня. Будучи тричі поранений, він не залишив свого місця біля гармати, влучними пострілами підбив чотири ворожі танки.

          У важких умовах довелося відбудовувати село. Не вистачало робочих рук, машин, коней, посівного матеріалу. Спершу відбудували приміщення лікарні і школи. Вчителі й учні ремонтували парти і столи, самі заготовляли дрова для опалення приміщення, приносили з дому вцілілі книжки.

          Велика увага приділялася відбудові цукрового заводу Вже у 1944 році завод відновив роботу. За перший сезон 1944—45 рр. він виробив 18 091 цнт цукру.

            Завадівка згадується на початку XVII століття під назвою "Вишнівчицького висілка". В 1731 році збудована Михайлівська церква. Завадівка. - в долині, утвореній притоком Смотрича Рудкою, оточено лісами і пагорбами; одна частина села називається "Лукою", а інша - "Мазурівкою". Це село вперше згадується на початку ХVІІ ст. під іменем "Вишневецького висілок". Воно засновано на грунтах с. Вишнівчик і в відношенні землеволодіння ділило з ним судьбу; тепер належить Журовському.

          Колись давно у лісах біля річки Вишнівки існувало перше людське поселення. Люди тут усі питання вирішували спільно, сходом. На цих сходах виносили покарання винним у чомусь людям. Їх відселяли подалі, де вони утворювали нові поселення. Ці місця називали "висилком" або "завадою". Звідси й пішла назва села Завадівка.

          Подібна доля спіткала й першого поселенця Яна, котрий наче став на заваді.Поселився тут, розчистив чагарник, розорав ділянку дикого поля, що прилягала до рудки, де протікав невеликий струмок. Під горбом виявилось велике джерело, звідки била чиста прозора вода, яка виявилась цілющою. За переказами старожилів, по цю воду приходили і приїздили люди з далеких сіл, аби промити нею хворі очі чи споживали її для лікування інших недуг. З глибоких віків усі покоління зберігали цю криницю, її цілющу воду. 88-річна місцева жителька Л.М.Волошина згадує, що селянин Мойсей Надвишний, поле якого прилягало до криниці, свою старість присвятив догляду за цим джерелом, збудував в ньому каплицю, в якій висіла ікона Божої Матері. На свято Івана Купала йшли посвящати Янову криницю і кожен з власної руки повинен був напитися води, аби не хворіти. У 30-ті роки каплицю зруйнували, біля криниці почали мити техніку, а цілюще джерело зменшило свій водяний потік.

          Михайлівська церква Завадівки побудована на кошти прихожан в 1731 році; основу закладено Базиліаном Жигачевським; освячена деканом гусятинським Стефаном Лукашевичем. 1(с.480-481). В 1795 році вона приєднана до православ'я. Будинок дерев'яний, до 1879 р. була крита гонтою і мала навіс; в 1879 р. перекрита залізом, навіс знищений і побудований новий двухярусний іконостас. Дзвіниця розташована окремо від церкви, кам'яна.

          Михайлівська церква в селі була діюча до 1932 року, після її закриття хотіли зробити з неї клуб, але завдяки жителю села Волошину Давиду Петровичу цього не сталося, він сказав, щоб всі ікони та все інше, що знаходилося в церкві закрити в вівтар і забити дошками, що і зробили. Потім церква довгий час не працювала, коли фашистські окупанти прийшли у село у церкві зробили зерновий склад і зберігали зерно там до 1949 року потім церква поступово (після 1949 р. знову певний час не діяла) із своїми обрядами почала діяти. На сьогоднішній день вона у відмінному стані.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь