Біль наших втрат…
Щоразу звістка про смерть наших хлопців болить сильніше, особливо, коли ми втрачаємо таких молодих.
Вчора ввечері сповіщення про загибель 21-річного жителя села Сокиринці знову сколихнула нашу громаду - Шмирко Максим Олександрович, 16 лютого 2004 року народження. Такий молодий, славний юнак. У 2021 році Максим закінчив Сокиринецьку школу. Йдучи за мрією стати військовим, присвятити своє життя служінню Україні та захисту рідної землі, вступив до Хмельницької національної прикордонної академії. 29 березня 2025 року юнак отримав диплом та звання лейтенанта. За такий короткий час він став заступником начальника третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування. Йому відкривалися двері у доросле життя, сповнене планів і надій. Але війна безжально обірвала цей шлях.
Максим не встиг побудувати власну сім’ю, здійснити свої мрії, але зміг зробити найважливіше — стати мужнім воїном, захисником нашої Батьківщини. Його життя обірвалося 1 вересня 2025 року в результаті стрілецького бою з російськими окупантами поблизу населеного пункту Веселе Покровського району Донецької області.
Назавжди 21…
Ми схиляємо голови у скорботі та вдячності перед пам’яттю Героя. Його відданість, мужність і любов до України назавжди з нами, в нашому серці. Щирі співчуття рідним - бабусі, мамі, молодшій сестричці. Нехай Господь дарує Вам силу і терпіння пережити цю важку втрату. Безмежна шана та світла пам’ять Максиму Шмирку.
Про чин похорону буде повідомлено додатково.
