Чотири року тиші, що кричать про біль
Чотири роки тому небо забрало одного з найкращих. Сьогодні, 21 квітня, ми вшановуємо річницю загибелі захисника, Героя, безмежно люблячого сина Тришневського Богдана Миколайовича. Вже довгих чотири роки, як його посмішка залишилася лише на фото, а голос - у пам’яті найрідніших. Кажуть, час лікує, але він лише вчить жити з цією пустотою. Він пішов зовсім молодим, обравши шлях воїна, щоб ми могли бачити ранки у вільній країні.
Народився Тришневський Богдан Миколайович 28 січня 1998 року в селищі Чемерівці Чемеровецького району Хмельницької області. Богдан добре навчався в школі, займався спортом, любив читати, малювати, вчився грати на гітарі. Завжди впевнено і цілеспрямовано йшов до своєї мети. У 2015 році подав документи у Харківський авіаційний інститут і Одеську військову академію та на прохання матері – ще у кілька цивільних вишів. Пройшов у всі. Обрав Одесу. У 2019 році закінчив військову академію в Одесі, здобувши професійну кваліфікацію фахівця з військового управління, офіцера військового управління тактичного рівня. Служив старший лейтенант Тришневський Богдан командиром парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону. «Мріяв, щоб професія була пов’язана з небом», - розповіла мама. У 2020 році знайшов своє кохання та одружився із дівчиною Аліною. Ніколи не казав, коли прийде у відпустку – ні батькам, ні дружині. Любив робити сюрпризи.
Того дня Богдан з хлопцями повернулися з позиції з пораненими для евакуації. Його викликали по рації, щоб прозвітувати про хід бойових дій. І він зайшов у ту кляту кімнату… Його війна закінчилася 21 квітня 2022 року, коли в будинок, де базувався контрольно-спостережний пункт, поцілив ворожий танк. Снаряд прилетів саме в ту кімнату, куди старший лейтенант Богдан Тришневський забіг , щоб відповісти на виклик по рації.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України" нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Він був молодим, сповнений планів і мрій, але любов до рідної землі виявилася сильнішою за страх. Схиляємо голови у скорботі та пам’ятаємо ціну нашої свободи.
Висловлюємо глибоке співчуття родині. Дякуємо батькам за виховання вірного сина України, який став щитом для усіх нас, і ми в довічному боргу перед вами за його подвиг.
Низький уклін і вічна вдячність воїну, чиє життя стало ціною нашої свободи. Ти не просто захищав кордони – ти захищав кожного з нас. Дякуємо за відвагу, яку неможливо виміряти словами. Твоє «сьогодні», якого не стало, подарувало «завтра» мільйонам. Спочивай з миром, наш захиснику. Вічна слава та шана Герою Богдану Тришневському!
