Минає вже друга річниця з дня загибелі нашого земляка
Сьогодні, 13 травня, минає вже друга річниця з дня загибелі нашого земляка, мужнього Захисника України — Миколи Васильовича Ціти…
Два роки болю.
Два роки сліз.
Два роки невимовної туги за людиною, яка віддала найдорожче — своє життя — за Україну, за наш спокій, за право жити на рідній землі.
Микола Васильович народився 20 квітня 1976 року у селі Чорна Чемеровецького району Хмельницької області. Тут минули його дитинство та юність, тут формувався його характер — щирий, працьовитий, добрий і справжній.
У 1993 році він закінчив Чорнянську загальноосвітню школу на відмінно, згодом навчався у Волочиському професійному училищі за спеціальністю токар. Проходив строкову службу в Національній гвардії України, працював, допомагав рідним, жив звичайним життям українця…
Та коли Батьківщина покликала — став до її захисту.
У грудні 2023 року Миколу було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Він мужньо боронив східні рубежі держави від російських окупантів.
13 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку поблизу населеного пункту Григорівка, Микола Ціта загинув…
Він не встиг створити власну сім’ю, не встиг прожити мирне щасливе життя…
У нього залишилися мама та сестра, для яких ця втрата — рана, що ніколи не загоїться.
Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності перед подвигом Героя.
Перед людиною, яка без вагань віддала себе за Україну.
Його ім’я назавжди вписане у нашу пам’ять, у нашу історію, у нашу боротьбу за свободу.
Просимо всіх згадати Героя тихою молитвою…
Вічна та світла пам’ять Миколі Васильовичу Ціті…
Низький уклін Захиснику України.
