Минає три роки, як у запеклому бою обірвалося життя нашого Героя
Війна — це невимовний, кривавий біль, який чорним крилом руйнує наші міста й палить села. Вона приносить у домівки розпач і забирає найцінніше — життя тих, хто мав би будувати майбутнє. Сьогодні, 25 травня, ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Минає три роки, як у запеклому бою обірвалося життя нашого Героя-земляка, відважного захисника та щирого патріота — Олега Станіславовича Шутяка. Він віддав свій останній подих за свободу, суверенітет та незалежність України. Олег народився 4 березня 1991 року в селі Летава Чемеровецького району Хмельницької області. Тут пройшло його дитинство, тут він будував плани на довге й щасливе життя. Створив прекрасну сім'ю, був коханим чоловіком та люблячим батьком, який понад усе на світі оберігав двох своїх ангелят-дітей. Коли ворог прийшов на рідну землю, Олег не вагався. Він пройшов крізь пекло АТО та ООС у Луганській та Донецькій областях. Саме там, зі зброєю в руках та незламною вірою в серці, він разом із побратимами зустрів початок повномасштабного вторгнення. Олег служив на посаді санітара лікувального відділення медичної роти. Його місія була надзвичайно благородною та жертовною — виривати життя поранених побратимів із лап смерті. Під свистом куль та вибухами снарядів він залишався вірним військовій присязі та українському народу до останнього подиху. Але безжальна війна в одну мить перекреслила всі мрії та надії. 25 травня 2023 року поблизу села Берестове Бахмутського району Донецької області серце мужнього воїна зупинилося. Олег Шутяк отримав смертельні поранення внаслідок жорстокого мінометного обстрілу. Він загинув, захищаючи найдорожчих серцю людей та землю, яку любив усім серцем. У спогадах рідних та друзів Олег назавжди залишиться неймовірно життєрадісним, впевненим у перемозі, сміливим та незламним. Його життя — це взірець справжнього патріотизму, сили духу, добра та безмежного милосердя. Висловлюємо найглибші, найщиріші співчуття батькам та всій родині. Вічна пам’ять, слава і доземний уклін Олегу Станіславовичу Шутяку! Герої не вмирають — вони стають янголами і тримають над нами небо.
