Є біль, який не згасає з часом... Є імена, які мусять жити вічно...
Сьогодні, 3 червня, з глибоким сумом та болем у серці згадуємо нашого Героя — захисника Любарця Валентина Анатолійовича, який ціною власного молодого життя заплатив за наше майбутнє, майбутнє незалежної та вільної від ворога-окупанта української землі. Народився Валентин 15 грудня 1990 року у селі Зарічанка. Після закінчення Чемеровецької загальноосвітньої школи №1 проходив строкову військову службу у військовій частині спеціального призначення на посаді розвідника.
Був спокійним, відповідальним, добрим, чесним, справедливим, неконфліктним хлопцем, все життя займався важкою атлетикою. Неодноразово брав участь у різних змаганнях. Валентин був чудовим сім’янином. Мав дружину і двох доньок.
Призваний на військову службу по мобілізації у 2015 році, брав участь в проведенні антитерористичної операції на східних кордонах нашої держави. Звільнившись, працював на солодовому заводі.
У перші дні повномасштабного вторгнення ворога, 25 лютого 2022 року, взявши зброю до рук, повернувся на військову службу для виконання свого обов’язку – захищати Україну. Служив на посаді старшого оператора групи спеціального призначення загону спеціальних операцій.
Вірний військовій присязі, військовослужбовець Любарець Валентин Анатолійович, загинув 03.06.2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гнатище Харківської області, отримавши поранення, несумісне з життям.
Величний подвиг запеклої боротьби мужнього воїна, вірного Сина України з російським окупантом не зітреться часом. Його ім’я навіки закарбоване в нашій історії, історії нашого краю.
Дякуємо Герою за найбільшу жертву, свідомо віддану своїй державі.
Низький уклін та вічна пам’ять Воїну!
